Джерело

На Вересаєве свято очікується приїзд відомих колективів та виконавців: Національної капели бандуристів ім. Григорія Майбороди ( Київ), народного артиста України, лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка Василя Нечепи, капели бандуристів Київського Національного університету культури та мистецтв, тріо бандуристів Донецької обласної філармонії , капели бандуристів ім. Остапа Вересая обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, зразкового ансамблю бандуристів «Соколики» (Чернігів),  капели бандуристів «Зачарована Десна» Чернігівського музичного училища ім. Левка Ревуцького.

Урочисте відкриття Всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва відбудеться об 11 годині.

Напередодні ж, 7 червня, о 12.00 у Сокиринцях запланований ще один цікавий захід – відкриється перша в Україні дегустаційна зала медових напоїв відомого бренду Миколи Вовнянка «Питні меди Сокиринські». Всі гості свята матимуть можливість здійснити дегустацію натуральних медових напоїв та посмакувати стравами української кухні. Також пройдуть майстер-класи з ковальського та гончарного мистецтва й бджільництва. Глядачам будуть запропоновані «Козацькі забави» і концерт української пісні.

На «Ресторан «Бджолярій» у Сокиринцях може вказати кожен. Адже це – одна з окрас села. Сучасний і стильний. Однак «Ресторан», як називають його селяни, насправді є закладом унікальним: це — дегустаційна зала, де можна спробувати медові вина місцевого виробника Миколи Вовнянко.

Бджоли відбирають увесь час

Микола Іванович у бджільництві, скільки себе пам’ятає. Працював пасічником у Сокиринському ПТУ. Вдома завжди тримав пару вуликів — як кажуть, для душі. З часті улюблене заняття захоплювало все більше. А коли власна пасіка розрослася й почала давати прибуток, то навіть звільнився з роботи.
Застати. Миколу Вовнянка вдома майже неможливо. Ось і того дня, коли я завітала до Сокиренець, бджоляр був у… далеких Чернівцях. Та про його справу було кому розповісти: троє дітей пана Миколи активно працюють у сімейному бізнесі. Навіть наймолодший Ігор, котрий ще школяр. Старші ж, Юлія та Юрій, вже отримали освіту пасічників і ним допомагають батькові цілком професійно.

Питний мед сокиринський

Як і кожен пасічник, Микола Вовнянко спеціалізується на збиранні добре відомих продуктів бджільництва — меду, пилку, прополісу, маткового молочка. Його ж унікальність в тому, що якось спробував, а тепер і зареєстрував власний напій — питний мед. Цей чоловік — єдиний на Чернігівщині, хто має відповідний патент та технічні умови на його виготовлення,
За словами сина господаря, Юрія Вовнянка, виготовляється медовий напій за наступним рецептом. Спершу 50 кг меду кип’ятяться упродовж 3 годин (щоправда, чимало бджолярів кажуть, що мед не можна нагрівати понад 55 градусів, аби в ньому не утворювався шкідлива речовина оксиметилфурфурол. — Ред.). Потім збирають піну, переливають мед у 125-літрову ємність та доливають водою. В суміш додають кілограм пилку і залишають для бродіння. Воно триває зазвичай не менше 4 місяцю. Потім, залежно від виду напою, у нього кладуть вишню, айву, лимон чи інший фрукт. Розливають у пляшки.

Такий секрет виготовлення напоїв «Питні меди сокиринські», які уже завоювали прихильність українців та відзнаки багатьох вітчизняних фестивалів і виставок. Сьогодні це — відомий сокиринський «бренд». Оригінальний, смачний та екологічно чистий. Питні меди Миколи Вовнянка виготовляються з меду усіх сортів, крім акації (через її безбарвний колір) та соняха (через клейкі речовини, які він містить).
На запитання, чи любить господар власну продукцію, Юрій посміхається: «Любиш-не любиш, а пити треба. При приготуванні кожен напій обов’язково пробуємо. Його не так вже й багато виходить».

Далі буде…

Напередодні цьогорічного Вересаєвого свята у червні Сокиринці святкували ще одну подію: відкриття дегустаційної зали медових напоїв бренду Миколи Вовнянка «Питні меди сокиринські».
«На цьому місці була звичайна сільська хата, — розповідає Юрій. — Ми вирішили її відремонтувати й осучаснити. Та лишень зняли дах, як стіни самі впали. Довелося все відбудувати з фундаменту».
Мабуть, воно й на краще: тепер дегустаційна зала Вовнянків не поступається іншим закладам. Стилізований інтер’єр пронизаний неповторним ароматом свіжого дерева.
Ще б пак: з дерева тут все — від підлоги до стелі. А дерево для споруди — з далеченької Гуцульщини!

Втім, Юрій каже, що з відкриттям дегустаційної зали робота тільки починається. Вовнянки планують облаштувати готель на її другому поверсі, відкрити сауну, а також зробити ставок у просторому дворі, який уже прикрашають дерев’яні скульптури.
«Пробуємо зробити щось особливе, наприклад, мед з екзотичними фруктами», — ділиться подальшими планами Юрій.
Бажаючих скуштувати медові напої не бракує і нині. Це й односельці, і гості села. До речі, дегустація є безкоштовною.

Джерело

Смачний та запашний диво-напій під торговою маркою «Бджолярій» на втіху справжнім гурманам ось уже понад десятиліття готує Микола Вовнянко з села Сокиринці, що у Срібнянському районі Чернігівської області. Має чоловік величезну пасіку – 300 бджолиних сімей, працює на ній разом з дружиною та дітьми.

– Бджільництво – наша родинна справа, – всміхається у вуса пан Микола. – Вина з меду готую давно. А якось завдяки сусідові вирішив спробувати наварити медовухи на продаж. І знаєте, справа пішла! Мої напої добряче засмакували тим, хто їх спробував. Нині я є членом Гільдії медоварів України, маю патент на приготування медових вин, технологічні інструкції. Не раз брав участь у різноманітних конкурсах і виборював призові місця. А торік став срібним призером «Золотого грифона-2008».

Микола Іванович каже, що чимало рецептів випробував, доки не знайшов найкращого і… найпростішого. Такого, як у давні княжі часи.

До слова, саме від добродія Вовнянка ми дізналися, що великий князь Володимир горілки не пив! Бо її тоді ще ніхто не вигадав… «А як бути з висловом «Мед-горілку пили…» – провокуємо. «Тут усе дуже просто, – не розгубився пан Микола. – Ті меди, що їх готують з додаванням хмелю, мають гіркуватий смак. А «горілка» – від слова «гірко». Вилучати ж спирт люди навчилися лишень триста років тому…» Отака історія.

Трохи меду, трохи води – і ніякої біди!
Технологія приготування медового вина не надто складна, – ділиться секретами медовар. – Головне, щоб напій добре вистоявся. Для цього використовую 125-літрові дубові бочки. Спочатку до 55 кілограмів меду додаю 10–15 літрів води й варю дві-три години. Мета варіння – видалити з меду смолисті речовини, прополіс, віск, пилок, пергу тощо. Усе це збирається разом з піною. Потім виливаю мед у бочку, додаю воду, пилок (його медовари використовують як дріжджі).

Медові напої можна готувати й на винних дріжджах, спиртових, а також на хмелю. Відтак суміш бродить й відстоюється. Зброджування триває 3–4 місяці, потім ще місяців зо два вино очищується (осідає осад) і відстоюється не менш як півроку. Тож весь процес приготування напою – це цілий рік. Зберігати такі вина й загалом питні меди рекомендовано за температури не більш як 14 градусів, бо при кімнатній вони можуть і забродити… Річ у тім, що хай як ви старайтеся, а з будь-якої бочки спирт вивітрюється, випаровується. Цей процес називається усушуванням вина. А що менший градус – то важче зберегти напій.

Хотів би зазначити, що учасники Гільдії медоварів стоять на тих позиціях, щоб дати людям максимально натуральний продукт, щоб узагалі виключити будь-які барвники, ароматизатори. Спиртування вважаємо неприпустимим для «Бджолярію». Наша гордість, якщо хочете, престиж – натурпродукт.

Зі слів пана Миколи, для медовухи найліпше брати пахучі меди – гречаний, липовий, луговий. Акацієвий мед, попри цілющі властивості, має слабкий аромат, тож вино з нього не буде таким смачним, як, скажімо, з гречаного. Напій із соняшникового меду дуже важко освітлюється, ще гірше – із рапсового.

І для дівчат, і для хлопців, і… для панотців
– Медове вино не дурманить голови, воно не п’янить, а веселить, – провадить медовар. – Його дуже полюбляють дівчата за надзвичайно легкий та приємний смак. І хлопцям неабияк смакує. Якось у Києві до мене чоловік підійшов та й каже: «У мене робота така, що треба… випивати. А я цього не люблю. То ваші напої – мені як бальзам на душу. Всі горілку дудлять, а я винцем насолоджуюся. І голова ніколи не болить…» Та й сам я часто власний продукт дегустую (окрім днів посту). Фішка цього вина в тому, що воно не призводить до залежності. Бо натуральне і спирту не містить.

Має Микола Іванович і постійних клієнтів (навіть віпів!). Дуже популярна сокиринська медовуха й серед духовенства, часто навіть панотці з Лаври вино замовляють. А коли разом з помічницями медовар вивозить хмільний товар у міста на ярмарки чи виставки або ж просто на продаж – рідко коли щось назад привозить…

До речі, «Сім’ї і дому» також пощастило почастуватися тим нектаром. Смак, скажемо вам, божественний. Тож коли побачите у вашому місті ятку з написом «Бджолярій» – мерщій у чергу шикуйтеся. Не пошкодуєте!

Оксана ГОЛОВІЙ
На фото: пан Микола

Саме таку можливість дає зелений туризм – напрямок, який останнім часом стає дедалі популярнішим.

Про це повідомили в прес-службі департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації.

На сьогодні на Чернігівщині за програмою розвитку зеленого туризму в сільській місцевості функціонують садиби в п’яти районах. Кожній із них властива неповторність, кожна має свої особливості, а кожен господар намагається принести у свою справу якусь родзинку, яка завоює серця відвідувачів.

От на днях до таких садиб приєдналась ще одна…Осередком зеленого туризму в мальовничому Срібнянському краї стала садиба відомого в Україні та за її межами медовара Миколи Вовнянка — «Бджолярій», відкриття якої відбулося 7 червня в рамках Міжрегіонального туристичного форуму «Чернігівщина туристична — 2013».

Відкриваючи першу в Україні дегустаційну залу медових напоїв відомого бренду Миколи Вовнянка «Питні меди Сокиринські», він зазначив, що любов до бджіл, яку йому в дитинстві прищепив дід Тимофій, веде його по життю і медоваріння стало справою честі. З безкінечною радістю в серці, Микола Іванович ділиться з кожним частинкою своєї багатолітньої невтомної праці.

Виступаючи з вітальним словом, заступник директора Департаменту агропромислового розвитку ОДА Олександр Савченко зазначив, що садиба його земляка Миколи Вовнянка стала гостиною для сільського зеленого туризму та черговим надбанням краєзнавчого краю Срібнянщини.

Невичерпного натхнення, подальшого процвітання та розвитку побажав господарю садиби голова райдержадміністрації Олег Власенко, який впевнений, що «Бджолярій» стане улюбленим місцем відпочинку не тільки жителів Срібнянського району, а й інших міст та закордонних туристів.

Відкриття дегустаційної зали зібрало чимало гостей. Святкували по-козацьки: смакували медовуху, українські страви, салютували з гармат та співали пісень.

12►

Джерело

Сім´я Вовнянків з села Сокиринці, що на Чернігівщині, перемогла майже в усіх номінаціях конкурсу, а батько і син Лабаги з Білої Церкви взяли всі призові місця в номінації “Меди варені з додаванням соків або ароматичних трав” та друге місце в номінації “Меди варені без додавання соків і ароматичних трав”.

Нагадаємо, що конкурс проводився у 8 номінаціях:

- Меди ставленні без додавання соків і ароматичних трав.

- Меди ставленні з додаванням соків або ароматичних трав.

- Меди варені без додавання соків і ароматичних трав.

- Меди варені з додаванням соків або ароматичних трав.

- Напої медові шипучі.

- Кваси медові.

- Чаї медові, збитні.

- Апіфітобальзами

У конкурсі взяли участь медовари Північного регіону України — Чернігівської, Сумської і Київської областей. Було представлено 29 медів питних і 1 чай медовий, повідомила дегустатор Наталія Кос´ян з Чернігівського Центру стандартизації. 4 зразки одразу ж вибули з конкурсу.

Всі зразки представлених на конкурс продуктів були закодовані, отже спеціалісти не знали, чий продукт вони дегустують. Конкурсна комісія складалася з 5 дегустаторів і очолював її професор, доктор технічних наук Олександр Литовченко.

Всі медовари, які отримали диплом регіонального конкурсу, потрапляють до фіналу Всеукраїнського конкурсу “Питні меди-2009”. Він проходитиме 21-22 лютого 2009 року у селі Баришівка, що в 50 км від Києва.

Наступний регіональний конкурс медоварів проходитиме в Одесі 6-7 грудня. Свою продукцію представлять бджолярі Південного регіону України — Одеської, Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської та Запорізької областей.

А регіональний конкурс для Східної України буде в Харкові 20-21 грудня. І завершиться Перший регіональний конкурс медоварів 10-11 січня в Луцьку, де проходитиме конкурс для медоварів Волинської, Рівненської, Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської, Львівської областей та Закарпаття