«Згадав дитинство, як ми, босота,до пасіки навідались гуртом

  і пригощав нас дядько медом в сотах,
 а ми гигикали від щастя повним ротом,
 закушуючи свіжим огірком.
 А за селом цвіло гречане поле
 і ніби вулик бджолами гуло,

де вештався ти сорок літ, соколе,

неначе мить минула. Доле, доле…”

Такі щемливі поетичні рядки подарував цієї весни з присвятою «Пасічнику-чародію, знаменитому медовару, автору божественного напою Миколі Івановичу Вовнянку” з Сокиниець один з його шанувальників із Новоград-Волинського Сергій Руденко і, сам того не відаючи, збудив у нього щемливі і дорогі серцю спомини.

Виступаючи перед присутніми на відкритті першої в Україні дегустаційної зали медових напоїв відомого бренду Миколи Вовнянка «Питні меди  Сокиринські”, він зі сцени перед численними гостями повернувся спогадами у дитинство, коли п’ятирічним бігав на пасіку до діда Тимофія. І зізнався, що лише через півстоліття, прочитавши цього вірша, вперше збагнув на диво просту річ: що то не ангел золотим пером десь за хмарами написав його долю, а звичайний чоловік, український селянин, воїн і трудяка  дід Тимофій прищепив, сам того не розуміючи, любов до рідного краю, до бджіл.

З легкої дідусевої руки так він і пройшов його шляхом. Не зупиняючись  на тому, що є, прагнучи більшого, самовдосконалюючись і долаючи перепони, об які інші поламали  б свої списи і зупинились розчаровані… Скільки треба було знати, безкінечно чаклувати і експериментувати, щоб осягнути мистецтво медоваріння, історія якого сягає вглибину  тисячоліть, і добитись визнання не тільки в Україні, а й за її межами. Скільки треба було потрудитись, вкласти коштів, невичерпної фантазії, щоб на околиці Сокиринець виріс не тільки казковий будинок, а цілий відпочинковий комплекс серед чудової природи. Та, звичайно ж, описати те все словами важко. Краще один раз побачити, аніж сто разів почути. Один козарлюга чого вартий, що зустрічає біля воріт, теж, до речі, витвору мистецтва, своїх гостей!

Микола Іванович щиро подякував родинам Вовнянків і Негріїв, дружному і міцному колективу однодумців, який невтомно трудився, втілюючи всі задуми, долаючи труднощі.

Виступаючи з нагоди відкриття дегустаційної зали, заступник директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Олександр Савченко зазначив, що йому дуже приємно, як земляку, що Срібнянський район четвертим з районів області долучився до зеленого туризму. Відкриття дегустаційної зали — це чудова нагода, ще один привід гордитись нашим знаменитим земляком Миколою Вовнянком, якого знають не тільки в області,  на теренах України, а й за її межами.

- Завдяки титанічній праці родини, згуртованих навколо Миколи Івановича людей, — сказав, виступаючи, голова райдержадміністрації Олег Власенко, — ми маємо перший  взірець зеленого туризму на нашій чарівній, мальовничій, туристичній Срібнянщині. Це – майбутнє нашого району: прекрасна природа, чудовий клімат дають можливість розвиватись туристичній галузі.

Він побажав господарю цієї чудової садиби, щоб вона стала улюбленим місцем відпочинку не тільки для киян та жителів міст, закордонних туристів, а й для жителів Срібнянського  району.

На святі були присутні почесні гості Василь Соломка – відомий  в Україні бджоляр «Дід Василь», Почесний пасічник України, Голова наглядової ради Фонду пропаганди продукції бджільництва України, відроджувач традицій медоваріння в Україні, автор багатьох наукових праць по медоварінню та бджільництву, який щиро привітав Миколу Івановича та всіх присутніх із такою чудовою подією, та Василь — голова Гільдії медоварів України.

Відкриття дегустаційної зали стало святом для багатьох людей. Зібралось  там дуже багато гостей, щоб скуштувати медовухи, посмакувати українськими стравами,  помилуватись дивною природою сокиринського краю, переглянути чудовий концерт самодіяльних аматорів сцени. У ньому взяли участь такі чудові колективи, як лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів співочий молодіжний гурт Ніжинського училища культури та  мистецтва, народна аматорська чоловіча хорова капела Срібнянського будинку культури, танцювальний колектив «Вихор” та вокальний ансамбль Сокиринського будинку культури, солісти Тетяна Лавріненко та Яна Желіба…

Лунав гімн бджолярів і салютувала гармата – одним словом, було справжнє козацьке гуляння на всю округу, де легко пилася чарочка медовухи, смачно закусувалося, а  пахощі шашликів аж ніздрі лоскотали…